Жан-П'єр Бакрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-П'єр Бакрі
фр. Jean-Pierre Bacri
Жан-П'єр Бакрі. Фото 2007
Дата народження24 травня 1951(1951-05-24) (73 роки)
Місце народженняБу Ісмаїл, Алжир
Дата смерті18 січня 2021(2021-01-18)[1][2][3] (69 років)
Місце смертіVI округ Парижа, Франція[3]
Національністьєврей
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор, сценарист
Alma materУніверситет Ніцци
IMDbID 45870
Нагороди та премії
Сезар (1994, 1997, 1998, 2001)
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Жан-П'єр Бакрі у Вікісховищі

Жан-П'єр Бакрі (фр. Jean-Pierre Bacri; нар. 24 травня 1951(19510524), Бу Ісмаїл, Алжир — 18 січня 2021) — французький актор та сценарист. Багаторазовий номінант та 4-разовий лауреат кінопремії Сезар, призу Каннського кінофестивалю 2004 року за найкращий сценарій (разом з Аньєс Жауї) до фільму «Подивись на мене»[4] та низки інших фестивальних та професійних кінематографічних нагород .

Життєпис

[ред. | ред. код]

Жан-П'єр Бакрі народився в єврейській сім'ї 24 травня 1951 року в алжирському містечку Кастільйоні (нині — Бу Ісмаїл), де його батько у вихідні працював касиром в кінотеатрі Star («Зірка»). У 1962 році сім'я Бакрі через війну за незалежність Алжиру переїхала до Канн у Франції. Спочатку Жан-П'єр готувався стати учителем латинської та французької, навчаючись у спеціалізованому ліцеї, але у 1976 році переїхав до Парижа де почав працювати в рекламній індустрії. Паралельно почав вивчати акторську майстерність на знаменитих курсах Симона. Потім грав в любительському театрі. Дебютував в кіно в ролі анестезіолога у військовій драмі «Військовий лікар» режисера П'єра Граньє-Дефера разом з Аленом Делоном та Веронік Жанно.

Перші ролі Жана-П'єра Бакрі — це амплуа французів з магрибськими коренями, в яких актор чудово копіює їх унікальний акцент. Водночас з'являються перші п'єси Бакрі — «Поштова марка», «Ніжне обличчя кохання» та «Усього лиш». Пізніше його п'єси «Сімейна схожість» та «Кухня і залежність» будуть екранізовані.

У 1984 році режисер Жан-Лу Дабаді запросив Жана-П'єра Бакрі на роль інспектора Есперанци у стрічці «Сьома мішень», яка була написана спеціально під нього. Фільм 1985 року за участю Бакрі «Підземка» Люка Бессона приніс актору першу номінацію на премію «Сезар» у категорії на найкращу чоловічу роль другого плану.

На репетиції однієї з п'єс Жана-П'єр Бакрі познайомився з акторкою і драматургом Аньєс Жауї, з якою його пов'язують тривалі роки творчості і спільного життя. Спільно з Аньєс Жауї Бакрі написав сценарії фільмів «Палити/Не палити», «Сімейна атмосфера» та «Відомі старі пісні», за який вони обидва отримали премії «Сезар» за найкращий сценарій і за найкращі чоловічу й жіночу ролі другого плану 1998 року.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1979 тф Яскраве світло L'éblouissement Жан-П'єр
1979 ф Військовий лікар Le toubib анестезіолог
1979 тф Готель «Танатос» Thanatos Palace Hôtel Жан Моньє
1980 тф Обманник Севільї Le fourbe de Séville Октавіо
1980 тф Венера Ільска La Vénus d'Ille Альфонс
1980 ф Повноцінна жінка La femme intégrale Леонардо, італієць
1980 с Авіапоштою, доставка кур'єром L'aéropostale, courrier du ciel Борежар
1981 тф Генріх IV Henri IV Ландольф
1981 ф День спокути Le Grand Pardon Джекі Азулей
1983 ф Кохання з першого погляду Coup de foudre Коста Сегара
1983 ф Едіт і Марсель Édith et Marcel
1983 ф Великий карнавал Le grand carnaval Норберт Кастеллі
1984 ф Сьома мішень La 7ème cible інспектор Даніель Есперанца
1984 тф Битви Batailles
1985 ф Підземка Subway інспектор Батман
1985 ф Сходи С Escalier C Бруно
1985 ф Помирають лише двічі On ne meurt que deux fois Барман
1986 ф Різдвяний пиріг La galette du roi елегантний чоловік
1986 ф Стежте за поглядом Suivez mon regard Друг мавп
1986 ф Настрої États d'âme Ромен
1986 ф Смерть в дощовиту неділю Mort un dimanche de pluie Давид Бріан
1986 ф Вулиця відправлення Rue du Départ чоловік на BMW
1986 ф Дорогий каналія Chère canaille Франсіс Лебовіц
1987 ф Кінець літа L'été en pente douce Стефан Льорт на прізвисько «Фейн»
1988 ф Час задоволень Les saisons du plaisir Жак
1988 ф Здрастуй, страх Bonjour l'angoisse Десфонтен
1989 ф Мої найкращі друзі Mes meilleurs copains Гуідо, Ерік Гуідоліні
1989—1992 с Чиллери Chillers Люк
1990 ф Таке життя La Baule-les-Pins Леон
1991 ф Плем'я La tribu Руссель
1992 ф Парад ідіотів Le bal des casse-pieds чоловік с подряпинами
1992 ф Чоловік мого життя L'homme de ma vie Малкольм
1993 ф Кухня і залежність Cuisine et dépendances Жорж
1994 ф Місто страху La cité de la peur 3-й кіномеханік
1994 кф Perle rare Етьєн Бер
1994 кф Базука Bazooka
1996 ф Сімейна атмосфера Un air de famille Анрі
1996 ф Дідьє Didier Жан-П'єр Коста
1997 ф Відомі старі пісні On connaît la chanson Ніколя
1997 кф Метод La méthode Поль
1998 ф Вандомська площа Place Vendôme Жан-П'єр
1998 ф Можливо Peut-être майбутній батько
1999 ф Кеннеді і я Kennedy et moi Симон Поларіс
2000 ф На чужий смак Le goût des autres Жан-Жак Кастелла
2002 ф Домогосподарка Une femme de ménage Жак
2003 ф Почуття Les sentiments Жак
2004 ф Подивись на мене Comme une image Етьєн Кассар
2006 ф Як каже Шарлі Selon Charlie Жан-Луї Бертанья
2008 ф Розкажи мені про дощ Parlez-moi de la pluie Мішель Ронсар
2009 ф Прощавай, Гарі Adieu Gary Франсіс
2011 ф Перед світанком Avant l'aube Жак Кувре
2012 ф У пошуках Ортенза Cherchez Hortense Деміен Гауер
2013 ф Наприкінці казки Au bout du conte П'єр
2015 ф Неймовірно особисте життя мосьє Сіма La Vie très privée de Monsieur Sim Франсуа Сім
2017 ф 1+1=Весілля Le sens de la fête Макс
2017 ф Санта і компанія Santa et Cie Санта-Клаус червоний і білий
З Аньєс Жауї. Фото 2013

Сценарист

[ред. | ред. код]

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Жана-П'єра Бакрі[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1986 Найкращий актор другого плану Підземка Номінація
1994 Найкращий сценарій Палити/Не палити (з Аньєс Жауї) Перемога
1997 Сімейна атмосфера (з Седріком Клапішем та Аньєс Жауї) Перемога
1998 Відомі старі пісні (з Аньєс Жауї) Перемога
Найкращий актор другого плану Перемога
2000 Найкращий актор Кеннеді і я Номінація
2001 Найкращий сценарій На чужий смак (з Аньєс Жауї) Перемога
Найкращий актор Номінація
2004 Почуття Номінація
2005 Найкращий сценарій Подивись на мене Номінація
2013 Найкращий актор У пошуках Ортенза Номінація
2016 Найкращий актор Неймовірно особисте життя мосьє Сіма Номінація
2018 1+1=Весілля Номінація
Премія «Люм'єр»
1997 Найкращий сценарій Сімейна атмосфера (з Седріком Клапішем та Аньєс Жауї) Перемога
2001 На чужий смак (з Аньєс Жауї) Перемога
1918 Найкращий актор 1+1=Весілля Номінація
Приз Європейської кіноакадемії
1998 Найкращий сценарист Відомі старі пісні (з Аньєс Жауї) Номінація
2000 На чужий смак (з Аньєс Жауї) Перемога
2004 Подивися на мене Перемога
Кінофестиваль у Кабурі
2000 Найкращий актор На чужий смак Перемога
Стокгольмський кінофестиваль
2000 Найкращий сценарій Подивися на мене (з Аньєс Жауї) Перемога
2002 Премія Рене Клера (з Аньєс Жауї) Перемога
Каннський кінофестиваль
2004 Найкращий сценарій Подивися на мене (з Аньєс Жауї) Номінація
Золота зірка кіно
2005 Найкращий сценарій Подивися на мене (з Аньєс Жауї) Перемога
Лондонське коло кінокритиків
2005 Сценарист року Подивися на мене (з Аньєс Жауї) Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді
2013 Найкращий сценарій Наприкінці казки (з Аньєс Жауї) Перемога

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-П'єр Бакрі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Jean-Pierre Bacri est mort à l'âge de 69 ans
  2. ↑ а б https://www.bfmtv.com/people/cinema/mort-de-jean-pierre-bacri_AN-202101180249.html
  3. ↑ а б в Fichier des personnes décédées
  4. ↑ Festival de Cannes: Look at Me. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 28.10.2015.
  5. ↑ Повний перелік нагород та номінацій Жана-П'єра Бакрі [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-П%27єр_Бакрі&oldid=43658202